3 найважливіші речі, про які ти згадаєш перед смертю

Задумайтесь над цим зараз, поки не занадто пізно!

Мить. Наше життя — це один яскравий момент, який складається з мільйона спалахів. Він — руйнівний. Одна мить може принести життя і смерть, він — покровитель всього випадкового і миттєвого. Один момент в силах кардинально все змінити: подарувати море насолоди або навпаки перетворити все в попіл. Так страшно, що можна побачити лише попіл. Страшно до мурашок по шкірі. Попіл огортає душу холодом і почуттям нескінченної прірви. Буває, що ми самі руйнуємо своє щастя впертістю або бажанням здаватися не тим, ким ми є насправді . І тоді ми тонемо в цьому попелі. Серед холоду і нескінченного болю. Так хочеться прокинутися і зрозуміти, що в минулому тільки світло, і вже немає сірості і невирішеності.

«Востання з попелу» заслуговує на повагу, лише сильні можуть почати все спочатку. «Жити з нуля» завжди нереально важко. Минуле — це вантаж, який поступово з’їдає душу, совісті з роками стає менше, а «просто плисти за течією» якось з віком легше. «Востання з попелу» — це новий поворот, який дарує нове життя. Головне не боятися ризикнути.

Які речі викликають тремтіння перед лицем смерті? Про що саме ми шкодуємо? Що ні в якому разі не можна робити в своєму житті? Де шукати щастя? У чому причини провалу? Спробую розглянути наше життя під мікроскопом:

1. Краще шкодувати про те, що ми зробили, а не про те, чого зробити не змогли.

Я — прихильниця «опускатися на саме дно». Я хочу знати правду і не боюся її . Ризик у мене в крові і я не шкодую про те, що я робила. Я лише іноді переживаю, що в деякі моменти проявила слабкість і до кінця свого життя не пізнаю важливі для мене відповіді. Не можна боятися своїх бажань і почуттів. Не можна приховувати свою душу від оточуючих. У брехні і страху немає сили. Ці почуття пожирають все в нашій душі. Лише відвага і прагнення ведуть нас до просвітління. Не бійтеся задавати питання, не біжіть від правди, а насолоджуйтеся отриманим досвідом. Будь-яка фізична біль проходить з часом, у душевної болі немає терміну давності.

2. Чи достатньо сильно ми любили?

Озираючись назад іноді складно зрозуміти чи зробили ми все від нас залежне. Чи змогли ми хоч на маленьку часточку спростити життя нашим близьким? Чи вистачило у нас сили духу оточити коханих аурою тепла і ніжності? Чи вміємо ми створити комфорт найближчим? Любити не можна правильно або неправильно . Ми виявляємо свої почуття згідно з нашими внутрішніми радарами. Лише тільки ми самі можемо оцінити чи зробили ми все можливе або «лінувалися» в будівництві своїх відносин. Любити не можна занадто сильно, у кожної душі свої межі і свої можливості. Слід приймати турботу і віддавати її в двійні, почуття «не подарованого» тепла позбавляє нас власної життєвої енергії.

3. Чи легко ми відмовлялися від непотрібного, і наскільки легко ми жили?

Драма і депресії стали нашим звичайним станом. Багато з нас розучилися просто насолоджуватися життям. Ми рідко гуляємо з коханими перед сном, ми розучилися радіти суботньому ранку, люди не бачать радості в теплому дощі, в першому снігу і в народженні нового дня. Ми так пригнічені повсякденним і несуттєвим, що перестали бачити найважливіше . Сім’я і наші близькі — ось наш курс, відпочинок і задоволення — ось наша мета, внутрішній баланс і гармонія з навколишнім світом — це наша місія. Не варто шукати драми там, де її немає. У ній немає сили і енергії. Давайте рідше обговорювати дрібні промахи, а більше радіти несподіваним дрібницям? Життя одне, навіщо витрачати його на мільйони дешевих підробок, коли навколо тисячі шедеврів ?!

Мітки: , ,


Коментарі
Написати свій коментар

Будь ласка введіть Ваше ім’я

обов’язково

Будь ласка введіть справжній email

обов’язково

Будь ласка напишіть коментар



Подібні публікації


Це теж цікаво



467 499 176

Ми у Facebook

BLIK.net.ua © 2015 – 2017 Всі права застережено

BLIK