Чому сучасні відносини так легко руйнуються

Чому сьогодні так складно зберегти відносини? Чому ми так часто розлучаємося, хоча дуже сильно намагаємося любити? Чому раптом люди стали нездатними до тривалих відносин? Невже ми забули, як любити? Або, що ще гірше, взагалі, що таке любов?

Ми не готові. Ми не готові до жертв, до компромісів, до безумовної любові. Ми не готові викладатися на повну заради відносин. Ми хочемо, щоб все було легко. Ми ледарі. Досить однієї перешкоди, щоб ми опустили руки. Ми не дозволяємо нашій любові рости, ми йдемо завчасно.

Ми шукаємо не любові, а гострі відчуття. Ми хочемо того, з ким можна ходити в кіно і кафе, а не того, хто може зрозуміти нас, навіть коли ми мовчимо. Ми проводимо разом час, але не створюємо спільні спогади. Ми не хочемо жити нудно. Ми не хочемо партнера на все життя, а лише того, з ким нам буде добре тут і зараз, а це дуже тимчасово. Коли пристрасть згасає, ми розуміємо, що ніхто не готував нас до буденності життя. Ми не віримо в чудо передбачуваності, тому що занадто засліплені жагою пригод.

Ми занурюємося в безглузде міське життя, не залишаючи місця любові. У нас немає часу на любов, немає терпіння, щоб розбиратися з відносинами. Ми зайняті люди, котрі переслідують матеріалістичні мрії, і любов сюди не вписується. Відносини — не більше ніж зручність.

Ми шукаємо миттєве задоволення у всьому, що ми робимо : коли щось постимо онлайн — відразу ж чекаємо лайків, коли вибираємо професію — чекаємо успішної кар’єри і визнання, коли вибираємо людину — чекаємо велику любов. Ми хочемо зрілості відносин, яка приходить з часом, емоційний зв’язок, який розвивається з роками — і хочемо це відразу, але так не буває. А у нас немає часу і терпіння.

Ми вважаємо за краще витратити годину часу на сотню людей, ніж провести день з однією людиною . Ми віримо в наявність «варіантів». Ми — «соціальні» люди. Ми більше віримо в зустрічі з людьми, ніж в знайомства з ними. Ми жадібні. Ми хочемо мати все. Ми легко вступаємо в стосунки при найменшому тяжінні до людини, і легко виходимо з них, як тільки знаходимо когось краще. Ми не хочемо відкрити краще в цій людині. Ми хочемо, щоб вона відразу була ідеальною. Ми зустрічаємося з багатьма, але рідко кому даємо справжній шанс. Ми у всіх розчаровані.

Технології зближують нас, настільки, що неможливо дихати. Нашу фізичну присутність замінено повідомленнями, чатами, відеодзвінками. Ми не відчуваємо необхідності проводити час разом. У нас і так занадто багато один одного в житті: в кожній соцмережі, в скайпі, вайбері … Про що ще говорити?

Ми — покоління мандрівників, які не залишаються довго на одному місці. Ми боїмося зобов’язань. Ми віримо, що не створені для відносин. Ми не хочемо «осідати». Навіть думка про це багатьох лякає. Ми не можемо уявити, як це бути з однією людиною до кінця життя. Ми йдемо. Ми зневажаємо сталість як якесь соціальне зло. Ми любимо вірити, що ми не такі, як усі. Ми любимо вірити, що ми не відповідаємо соціальним нормам.

Ми — покоління, яке називає себе «сексуально розкутим». Ми відокремлюємо секс від любові, або так думаємо. Ми покоління сексу і розставань. Ми спочатку займаємося сексом, а потім вже вирішуємо, чи хочемо ми бути з цією людиною. Зайнятися сексом — це як піти випити. Ви робите це не тому, що любите людину, а тому що хочете відчути задоволення, хоча б тимчасове.

Секс на стороні теж більше не табу. Є навіть поняття вільних відносин, друзів з привілеями, сексу на одну ніч, сексу без зобов’язань.

Ми практичне покоління, яке керується тільки логікою. Ми вже не знаємо, як любити без розуму. Ми не зриваємось за тридев’ять земель, щоб зустрітися з коханим. Навпаки, ми розлучаємося через відстань. Ми занадто розумні для любові.

Ми покоління, яке боїться — закохатися, одружуватися, потерпіти невдачу, відчути біль, розбити собі серце. Ми не пускаємо нікого до себе, і не підступаємо ні до кого. Ми сидимо за високими стінами, які звели навколо серця, чекаємо любові і тікаємо, і ховаємося кожен раз, коли вона з’являється на горизонті. Ми не хочемо бути вразливими. Ми не хочемо оголяти свою душу ні перед ким.

Ми більше не цінуємо відносини. Ми відпускаємо навіть найпрекрасніших людей.

Немає нічого, що ми б не змогли перемогти в цьому світі. І все ж ми такі безпорадні в цій грі любові — головною серед людських почуттів.

Мітки: , ,


Коментарі
Написати свій коментар

Будь ласка введіть Ваше ім’я

обов’язково

Будь ласка введіть справжній email

обов’язково

Будь ласка напишіть коментар



Подібні публікації


Це теж цікаво



467 499 176

Ми у Facebook

BLIK.net.ua © 2015 – 2017 Всі права застережено

BLIK

Яндекс.Метрика