Що робити, якщо тобі здається, що в тебе — розлад аутичного спектру

ras01

Є діагнози, які знаходяться на слуху – найчастіше це пов’язано з активним вивченням їх і постійними відкриттями в області їх діагностики та лікування. Зараз особливий інтерес суспільства викликають розлади аутичного спектру. Про персонажів з РАС знімають серіали – наприклад, «Теорію Великого Вибуху» або «Міст», біографії багатьох видатних людей переглядаються з урахуванням можливої наявності у них РАС.

Раз тобі взагалі захотілося прочитати цю статтю, ймовірно, чим більше ти читаєш про розлади аутичного спектру, тим більше тобі здається, що РАС є і в тебе. А може, ти впевнена у своєму діагнозі вже твердо.

Тому що ти теж практикуєш «стимінг» – неспокійні рухи руками, ногою або очима, щоб зняти напругу. Тому що ти теж соціально незручна або незграбна.

Але тут і там пишуть про людей, які «привласнюють» собі діагноз РАС, щоб здаватися кращими, цікавішими, щоб не займатися своїми психологічними і поведінковими проблемами. Було б соромно виявитися людиною, яка апропріює діагноз людей з цими проблемами.

Проблеми самодіагностики РАС

Основне утруднення в тому, що опис життя дорослих з розладами аутичного спектру ми отримуємо від соціалізованих, адаптованих і компенсованих людей. Це означає, що багато симптомів і проблем у них тепер згладжені і можуть збігатися з проблемами нейротипічних (здорових щодо ВНС) людей з психологічними проблемами, зумовленими перенесеним в дитинстві або пізніше травматичним досвідом, людей із неврологічними порушеннями після фізичних травм або ментально-нездорових людей в негострому стані.

Стимінг? Цим займаються і здорові люди в стані тривожності – щоб трохи розрядити напругу. А люди з постійною тривогою і займаються стимінгом постійно. «Соціофобія» (справжня і несправжня), панічні атаки, часто супутні людям з РАС циклічні депресивні і субдепресивні стани, соціальна незручність, дисоціація з власним тілом, обсесивно-компульсивні розлади – все це може бути, а може і не бути симптомом РАС.

Ця дитина була дивною

Набагато ефективніша самодіагностика з того, з якими проблемами дорослий, який передбачає у себе РАС, стикався в дитинстві. Наприклад:

– ти могла змусити себе з’їсти тільки певні види їжі або подану певним зразком їжу,
– у тебе були серйозні проблеми з гігієнічними навичками, аж до досить частих туалетних аварій в шкільному віці або невимушеної прогулки з ранами,
– ти могла годинами малювати дивний візерунок або дивитися в словник без практичної мети,
– ти була не просто гсоціально незграбна,
– ти не могла втриматися від крику або засуджуваних і шокуючих оточуючих видів стимінга (наприклад, дуже сильне тривале розгойдування або прилюдні дотики до геніталій)
– тобі доводилося довго фантазувати про себе, що ти – прийомна або підкинута дитина, ельф або інопланетянин,
– тебе багато називали «дитиною Індиго» або часто говорили про те, що дивацтва і таланти йдуть рука об руку і в майбутньому ти можеш себе показати,
– ти пізно почала говорити, будувала мову занадто книжково або схильна була багаторазово повторювати одне і те ж по колу,
– тебе називали «незвичайно тихою» дитиною або, навпаки, маленькою крикухою,
– у дитячому віці ти намагалася здерти з себе одяг при будь-якому зручному випадку, а в підлітковому подумувала піти у нудисти,
– твої ігри з предметами виглядали дивно: розкладання гудзиків, перекладання ганчірочок, вибудовування кубиків в ряд,
– ти регулярно завдавала собі ушкодження, наприклад, дряпалася чи любила бити долонею по обличчю,
– ти страждала безсонням або довго не могла прокинутися, не заплакавши,
– книги були куди кращими друзями, ніж інші діти,
– у підлітковому віці у тебе виявили епілепсію або БАР,
– люди, схоже, злилися і відчували напругу від твоєї присутності, інколи включаючи близьких родичів,
– твоя фізична незграбність і розумова «заторможенність» сильно збільшувалися там, де було багато людей або просто дуже шумно,
– у тебе були проблеми з сприйняттям натяків, схильність відповідати довго і серйозно на фрази, про які потім кажуть, що це був жарт,

Крім того, має сенс звернути увагу на наступні фактори:

– ти в дитинстві чи твоя мати у вагітності їли багато овочів з надмірно високою кількістю пестицидів,
– у тебе є родичі з дуже сильними проявами РАС,
– твоєму батькові на момент зачаття було більше 35 років.

Але навіть всі ці обставини не можуть говорити однозначно за наявність у вас РАС. Дисоціація з власним тілом, наприклад, дуже часто спостерігається у дівчаток в силу особливостей їх соціалізації, багато інші проблеми характерні для дітей, що піддаються насильству в сім’ї… Правда, і насильству особливо часто піддаються саме діти з РАС, через синдром ельфійського підкидька – коли власна дитина через проблеми зі здоров’ям батькам здається страшною, чужою, незрозумілою.

То РАС або не РАС?

Якщо твої проблеми у точності (або майже в точності), як у людей з РАС, тобі все одно доведеться вирішувати їх приблизно тим же способом, так що великого значення наявність або відсутність РАС у дорослому віці не має. Справа в тому, що якщо дорослий здатний сумніватися в наявності у нього такого діагнозу, то найстрашніше і важке вже далеко позаду – в дитинстві. Може бути, тебе все ще не можна назвати абсолютно нормальною, але досить нормальною – так.

Як жити людині з РАС?

Перш за все, забути установки «тижвеликадівчинка» (і «тижчоловік» – для чоловіків) і прийняти всі заходи до того, щоб знижувати сенсорне та емоційне навантаження. Спати при вимкненому світлі і телевізорі, вибрати той спосіб прокидатися, який дозволяє уникати перевантаження, закривати вікна, якщо шум з вулиці заважає зосередитися (ну і що, що «кому треба – буде і під шум працювати»), використовувати на роботі навушники.

Ніколи не ходити в дуже галасливі місця – на заходь, в метро в годину пік – поодинці. Добре, якщо ти станеш просто незграбна і упустиш на себе стіл з чиїмись виробами або порвеш чуже пальто… тобто, недобре, але не смертельно. А якщо перевантаження досягне такої степені, що свідомість почне серйозно плисти? Таке може траплятись нечасто, але ймовірність все одно досить висока.

Змиритися з роллю сухуватого (або надмірно емоційного) дивака і намагатися не влазити в центр уваги компанії – ви з людьми дуже швидко втомлюєтесь один одного, тільки тобі буде ще й непросто це помітити. Відмовитися від спроб переказати сюжет фільму або смішні картинки з інтернету (стислі перекази – неймовірно слабке місце людей з РАС) – це допоможе уникнути спрямованого на тебе роздратування.

Продовжувати працювати над своєю соціалізацією. Виділити якесь слабке місце в низці слабких місць (можна за допомогою анонімного опитування серед відомих вам особисто людей у себе на сторінці в соцмережі), почитати на цю тему форуми, посібники, проконсультуватися з психологом і опрацьовувати. Потім перейти до наступного. Не хапатися за все відразу, ніякого повного і тотального самовдосконалення.

Особливо приділяти увагу відмові від ригідності. Так, ходити весь час одним маршрутом приємно і заспокоює, але якщо напруга буде далеко від смертельної, маршрут варто час від часу міняти і меню сніданку – теж. Інакше в старості, коли всі риси особистості загострюються, ви будете страждати від свого застрявання і мучити оточуючих, а їх підтримка може дуже знадобитися. А зміни, яких іноді не уникнути, можуть тебе вбити самим своїм фактом!

Звернути увагу (запитайте, якщо треба, друзів), чи вправляєшся ти з особистою і побутовою гігієною. Вжити заходів, якщо ні.

Звернути увагу на види стимінгу, до якого ти звертаєшся зараз. Шукати безпечну альтернативу обкусуванню губ, щік, язика, нігтів і пальців, жування волосся, звичок, які явно дратують оточуючих через, наприклад, супутні звуки. Комусь допомагає постійне написання книги про себе як про окрему людину, в голові або на папері, комусь- перебирання чоток або зашитих в мішечок квасолинок.

Зайнятися танцями або плаванням, щоб зменшити дисоціацію з тілом. Вибирати маленькі танцювальні групи, в ритм занять яких ти легко вливаєшся і притому не перегружаєшся сенсорно під час уроку.

Здати алергопроби – у людей з РАС часто багато алергій, і вони проявляються у посиленні симптомів розладу.

Аутизм не лікується

Але з функціональним РАС можна жити так, як живуть люди з паралізованою рукою або деформованою стопою – розумно організувати свій побут, свої зусилля, свій час, придумавши компенсуючі прийоми.

Ліліт Мазикіна

Мітки: ,


Коментарі
Написати свій коментар

Будь ласка введіть Ваше ім’я

обов’язково

Будь ласка введіть справжній email

обов’язково

Будь ласка напишіть коментар



Подібні публікації


Це теж цікаво




467 499 176

Ми у Facebook

BLIK.net.ua © 2015 – 2016 Всі права застережено

Использование любых материалов, размещённых на сайте, разрешается при условии ссылки на сайт

BLIK